Письменник і режисер Фонд економічної культури (ФКЕ), Пако Ігнасіо Тайбо II, викликав дискусії після того, як захистив пріоритет якості над гендерними квотами в новій безкоштовній колекції, яка буде розповсюджена по всій Латинській Америці; президент Клаудія Шейнбаум Паралельно вона просувала підготовку спеціальної збірки робіт письменниць.
Згідно з представленим планом, вони будуть розподілені 2,5 мільйон примірників з 27 робіт (з можливістю розширення до 28), спрямованих на молодь віком від 15 до 30 років у 14 країниРозгортання розпочнеться Грудень 17 одночасно приблизно Точок 200, включаючи Сокало в Мехіко та центральну площу Ла-Плати, Аргентина.
Безпрецедентний план читання та його календар
Тайбо II назвав ініціативу однією з найбільших нещодавніх зусиль просування читання, сформульовані через угоди з національними, штатними та муніципальними органами влади. Серед підтверджених угод він згадав Cuba y Колумбія, з включенням Уругвай та Гондурас, вказуючи при цьому труднощі у сфері прав та дипломатичних відносин en Перу та Еквадор.
Добірка, зосереджена на ключових авторах другої половини 20-го століття, включає такі імена, як Габріель Гарсія Маркес, Хуан Карлос Онетті, Серхіо Рамірес, Маріо Бенедетті, Мерсі Боннет, Ампаро Давіла, Нона Фернандес o Хосе Марія Аргедас, серед інших. FCE координувала зі своїми дочірніми компаніями початковий відбір 70-80 пропозицій і в результаті отримала 27 через складне управління авторське право.
З операційної точки зору, він пояснив, що роялті не стягуватиметься, оскільки копії безкоштовні, і що натомість символічна оплата та пунктуальний з авторами, спадкоємцями, агентствами чи видавцями. Він також застеріг, що слід уникати невибіркових пожертвувань, щоб не переповнювати бібліотеки низькоякісний матеріал або книги з дезінформацією.
Суперечка щодо присутності жінок-авторів та офіційна реакція
У центрі суперечки виникло те, що стало відомо, що з 27 назв оголошено, семи відповідають авторкам-жінкамДиректор FCE стверджував, що обраний період — латиноамериканський бум — був «переважно чоловічим», і тому на вибір вплинула ця історична реальність.
На запитання журналістів, чи буде більше жіночих голосів, Тайбо II наполягав, що Ми не працюємо за квотами і що критерієм є редакційна якість. Як приклад, він заявив у розмовному стилі, що не надсилатиме до читальної зали збірку віршів, яку вважає дуже недосконалою, лише тому, що її написала жінка; водночас він визнав, що від 40% до 50% клуби та читальні зали режисуються жінками, і існує стійкий попит на літературу, написану ними.
Серед письменників, що входять до списку, є Нона Фернандес (Космічні загарбники), Мерсі Боннет (Привілеї забуття), Алаїде Фоппа (Весняні вітри з прологом Олена Понятовська), Гуадалупе Дуенас (Оповідання), Адела Фернандес (Сонник), Бланка Варела (Пісня лиходійства) та Ампаро Давіла (Конкретна музика). Критики, однак, жалкували про відсутність таких авторів, як Росаріо Кастельянос, Любов до піти, Юніс Одіо o Маргарита Мікелена.
Заяви були описані як женоненависницький авторами та користувачами в соціальних мережах, тоді як президент Шейнбаум втрутився, щоб оголосити, що жіноча колекціяЦей епізод знову відкрив дискусію, яка виходить за межі кордонів, і яка також залишається зацікавленим в Іспанії через вплив латиноамериканського буму на європейський видавничий ринок.
Серед анонсованих ігор є поєднання сюжетних ліній, поезії та коротке оповідання, з такими творами, як Як стріляти проти смерті (Хуан Гельман), Space Invaders (Нона Фернандес), Склянка молока та інші історії (Мануель Рохас), Вірші (Рауль Зуріта), Привілеї забуття (П'єдад Боннетт), Операція «Карлота» (Габріель Гарсія Маркес), Вірші (Роберто Фернандес Ретамар), Смерть Тайрона Пауера (Мігель Доносо Пареха), Заборонені історії Тома-Мініатюрка (Рок Далтон), Реквієм за Терезою (Данте Ліано), Весняні вітри (Алаіде Фоппа, з передмовою Олени Понятовської), Вихідні в Гватемалі (Мігель Анхель Астуріас), Війна в раю (Карлос Монтемайор), Постріли в темряві (Фабріціо Мехія Мадрид), Свічка для сну (Адела Фернандес), Казки (Гваделупе Дуеньяс), конкретна музика (Ампаро Давіла), Лисиця (Серхіо Рамірес), Води (Хосе Марія Аргедас), Пісня лиходія (Бланка Варела), Дивовижне коротке життя Ернесто Гевари (Едуардо Галеано), Географічні регіони (Маріо Бенедетті), Скажи слово (Луїс Брітто Гарсія), Анархісти, що експропріюють (Освальдо Байєр), Казки (Хуан Карлос Онетті), Перехрещений (Андрес Кайседо) та Завтрашній день далеко (Едуардо Розенцвайг).
Проєкт поєднує в собі логістичні амбіції помітним завдяки дуже жвавій дискусії щодо репрезентативність та літературні канони: його охоплення залежатиме як від реалізації розповсюдження у 14 країнах, так і від реакції на критику та оголошені колекція авторів, що могло б збалансувати початкову пропозицію, не втрачаючи при цьому фокусу на якості робіт.
