Мігель Альтолагірре та Еміліо Прадос
Мануель Альтолагірре та Еміліо Прадос було два поети malagueños належність до Покоління 27. Затьмарена іншими колегами тієї жменьки геніїв, які її сформували, її якість також незаперечна. Сьогодні я їх пам’ятаю і виправдовую 6 своїми віршами.
Мануель Альтолагірре
Народився в Малазі в 1905 році, до двадцяти років він заснував свою першу віршований журнал в якому відбувалися колаборації відомих поетів та деяких колег його покоління. Він їздив до Франції та Англії, де заснував власну друкарню.
Повернувшись до Іспанії, він залишився з Республікою під час громадянської війни і в кінці конфлікту він пішов назавжди. Він був створений в Мексика і він був присвячений кінематографічному режисурі. Увімкнено 1959, під час візиту до Іспанії, загинув в аварії автомобіля в Бургос.
Серед його найбільш визнаних робіт Усамітнення разом y Поетичне життя.
3 віршів
з вами
Ви не такі вже самі без мене.
Моя самотність супроводжує вас.
Я прогнав, ти відсутній.
Хто з вас обох має патріотизм?
Небо і море нас об’єднують.
Думка і сльози.
Острови та хмари забуття
Вони розділяють нас з тобою.
Моє світло забирає вашу ніч?
Твоя ніч відключає мою тягу?
Твій голос проникає в мою смерть?
Моя смерть зникла і дійшла до вас?
На моїх устах спогади.
У ваших очах надія.
Я не такий один без тебе.
Ваша самотність супроводжує мене.
***
Бесо
Як ти був один усередині!
Коли я заглянув у твої губи
червоний тунель крові,
темно і сумно, воно тонуло
до кінця вашої душі.
Коли мій поцілунок проник,
його тепло і його світло давали
тремтіння та здригання
до вашої здивованої плоті.
З тих пір дороги
що ведуть до вашої душі
ви не хочете, щоб вони були пустельними.
Скільки стріл, риб, птахів,
скільки ласк і поцілунків!
***
Любов, ти просто показуєш себе ...
Люблю, що ти просто показуєш себе
за те, що ви починаєте від мене,
невидиме повітря ти
що ти викрадаєш мою душу
фарбування чистого неба
зі зітханнями та сльозами.
Мимохідь ти залишив мене
щетиниться гілками,
захищений від холоду
колючками, що дряпаються,
закрив моє коріння
проходження води,
сліпий і без листя голий лоб
що дорожила зеленню та надіями.
Еміліо Прадос
Також народився в Малазі в 1899 році, з 15 років він виїхав вчитися в школу-інтернат Мадрид де це збігалося з Хуан Рамон Хіменес. Згодом він був у Студентській резиденції, де і познайомився Далі та Гарсія Лорка. Він провів майже рік у лікарні через захворювання легенів і там він скористався можливістю читати та писати. Відновлюючись, повернувся до Малаги де брав участь у заснуванні Журнал Litoral. Це також було редактор південної друкарні, що принесло йому міжнародну славу. Він також поїхав до Мексики і там помер.
Його роботи поділяються на три етапи присвячений соціальні проблеми, природа і самоаналіз. Деякі назви є Шість штампів для головоломки o Плач у крові.
3 віршів
Видима нерухомість
Явна тиша перед очима,
тут ця рана немає чужих меж,
сьогодні є вірним вашої стабільної рівноваги.
Рана - ваша, тіло, в якому вона відкрита
Він твій, все ще мертвий і живий. Приходьте, торкайтесь,
зійди, ближче. Ви бачите своє походження
входячи очима до цієї частини
всупереч життю? Що ти знайшов?
Щось, що не є вашим назавжди?
Кинь кинджал. Викинь свої почуття.
Все, що ти дав, породжує тебе,
Це було за вами, і це завжди безперервна дія.
Ця рана є свідком: ніхто не помер.
***
Пісня для очей
Що я хочу знати
я де я ...
Де я був,
Я знаю, що ніколи не дізнаюся
Куди я йду, я знаю ...
Де я був,
Куди я йду,
де я знаходжусь
Я хочу знати,
Добре відкрито в ефірі,
мертвий, я цього не знаю, я живий,
яким я хотів бути.
Сьогодні я хотів би це побачити;
не завтра:
Сьогодні!
***
Sueño
Я дзвонив тобі. Ви зателефонували мені.
Ми течемо, як річки.
Піднявся в небо
плутають імена.
Я дзвонив тобі. Ви зателефонували мені.
Ми течемо, як річки.
Наші тіла залишились
віч-на-віч, порожній.
Я дзвонив тобі. Ви зателефонували мені.
Ми течемо, як річки.
Між нашими двома тілами,
Яка незабутня прірва!